Людське життя - неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке як полин, переплетене червоними і чорними нитками.
Марія Корнієнко
Україно, моя Україно!
Україно, моя Україно!
Ти і ріки,ліса і моря,
Лиш до тебе душа моя лине
І для тебе лишаюся я.
Лиш для тебе співає у гаю,
У степах, у дібровах й садах
Соловей, що до нас прилітає,
І чарує піснями всіх нас.
Ті річки, що течуть у дібровах,
і моря, що бурхливо шумлять,
бездоганна твоя чиста мова
все для тебе, Вкраїно моя!
Ті ї зорі, що місяць збирає,
І ріки, що впадають в моря,
І те сонце, і хмари блакитні,
Що у день освіщають поля.
І те небо, що землю вкриває,
Усе для тебе, Вкраїно моя!
Майбутня Україна
Наснився мені сон –
Майбутня Україна.
Бачила її я уві сні
Прекрасна й загадкова.
Чудовим там були –
Квітучії лани,
Широко розляглися
Безкраїї степи.
Ліси зазеленіли,
Дерева десь шумлять,
Ясніше світить сонце,
На нашій стороні.
Загадковим було –
Пісня солов’я
Про рідну Батьківщину.
Він співа їй навесні.
Ось такою бачу я
Рідну, незалежну,
Майбутню Україну.
Я пам’ятаю славу України,
Що воскресає у піснях з віків.
І знаю, що жорстокі війни
Не розтоптали волі козаків.
І хоч давно минуло те століття,
І велич предків ехом десь звучить,
Я вірю, що прийде майбутнє,
І слава України знову забринить.
Я люблю блакитне небо, сонце золоте,
Пісню солов’я у гаї, чисте джерельце,
І коли безхмарне небо услане квітками,
Тиху колискову, що співає мама…
Шкода, та лишилися сірії хмари,
Поля в бур’янах, не річки – лиш канави.
Я ж люблю Україну і вірю у те,
Що колись усе знову забуя, розцвіте.
Я бачив сон – там Україна,
Немов вродливая дівчина,
Вінком барвистим розцвіла,
Намисто гарне одягла.
Іде широкими степами,
А вітер грає колосками,
Сміються весело струмочки,
Дзвенять, бринять, немов дзвіночки…
Та сонечко прийшло ранкове,
Ще мить, і сон минув раптово.
Я вірю, що прийде той час –
Квітуче майбутнє чекає на нас.
Моя Україна
Моя Батківщина
Батьківщина моя люба,
Матір моя мила.
Дорога моя ти, ненько-Україна.
Ти – моя єдина любая рідненька
Символ щастя ти для мене,
Матінко гарненька.
Вся країна наша славна
Добрими людьми,
Це Шевченко, Українка,
Глібов і Клички.
Будем плідно ми навчатись,
Станемо відомі.
Україну нашу гарну
Прославим як ніколи.
Глухів
Рідне місто моє,
Легендарне й пісенне,
Просвітленне і ніжне,
Як спів солов`я.
Чарівне і прекрасне,
Мов душа та натхненна
І виблискує сонцем
На тобі давнина.
Ти Гетьманщини сивої
Героїчна столиця!
Ти охоплене відблиском
Давніх віків!
І тобі завжди цвісти
Й не в`януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі козацького народу
Мужня і замріяна душа.
Рідний Глухів
Мій старенький рідний Глухів -
Гетьманська столиця.
Величають тебе храми,
Башти та дзвіниці.
Скоропадський та Мазепа
Тебе будували,
А Терещенків сім`я
Душу в тебе вклали.
Ти стоїш в ланах широкополих,
Радуєш нас величчю своєю,
Квітнеш у будівлях старовинних,
Прикрашаєш нашу Україну.
Я ніколи не забуду тебе,
Рідний Глухів.
Бо ти моя домівка,
І щастя здобуте.
Україна
Мила Україна –
Лісова пташина!
Материнська мова,
Пісня солов’їна.
Вийду рано вранці –
Весело привітно!
Пташка заспівала,
Квіточка розквітла.
Хмари розійшлися,
Сонце засвітило...
Ти така чудова,
Україно мила!
Україна
Тут синій ліс мені співав
Найпершу пісню колискову.
Я чула тихий шепіт трав –
Я чула материнську мову.
Тут у зеленому гаю
Лунає пісня солов’їна
І цьому раю я даю
Єдину назву – Україна!
Гордість наша Україна
Гордість наша Україна
Наша слава,
Наша сила.
Гордість наша місто Глухів
Як фортеця стоїть,
Країну славить.
Гордість наша калина
Багряно-червоним загоріла.
Гордість наша соловейко
Він як пісню заспіває,
Увесь народ звеселяє.
Наша гордість Україна
Незрівнянна з нею сила.
Мирна Україна
Жили мирно українці
Без сварок,
Без битв.
Плели вінки молодиці
Без морок,
Без сліз.
Жили мирно в Україні
Без хмар
Без гріз.
Славно жили українці
Без лихих убивць.
Гарно жилося українцям
Розквітала земля
Мир і злагоду несла
Наша рідна Україна.
