«

Учити – значить вселяти надію…

«Учити – значить вселяти надію» - казав французький письменник і політичний діяч Луї Арагон. Напевно, він мав рацію. Але щодня, збираючись до школи, я ловлю себе на думці, що цей вислів має зворотній процес. Саме учні дають мені надію на те, що я правильно обрала свій життєвий шлях, не помилилася з вибором  професії, не схибила.

   Дивлячись у довірливі дитячі очі, щораз маю сумніви: чи зможу й цього разу запалити в них вогник цікавості, який згодом, підживлений уміннями й досвідом, запалає знанням? І от коли у мене все виходить, тільки тоді я можу видихнути з полегшенням і відчути насолоду від результатів своєї роботи.

  Австрійська письменниця Марія фон Ебнер-Ешенбах казала: «Від лікарів і вчителів зазвичай вимагають дива, але якщо диво здійснюється – ніхто не дивується.» Усі вважають природнім, коли після курсу лікування хворий одужує, а після здобуття базової освіти дитина має певний багаж знань. І так дійсно має бути. Ніхто не повинен бачити, як важко іноді буває вчителям і лікарям, адже це їх робота. Так, складна й непередбачувана, але в той же час почесна й благородна.

   Тільки ця професія, на мою думку, може принести стільки задоволення й радості. Не можу себе уявити зараз в іншій сфері діяльності, адже я не просто педагог, а вчитель-словесник.

   Відчуття краси слова облагороджує духовний світ людини ще в ранньому дитинстві. Тому так важливо ще змалечку прищепити дитині любов до рідної мови та літератури. Адже слово сягає так само далеко, як і думка, у якої немає меж ні в часі, ні в просторі.

   І знову я дивлюся в палаючі дитячі очі, вкотре долаючи свої сумніви. «Вагатися – означає втратити силу» - писав Бальзак. Тому, опановуючи себе, я впевнено веду учнів стежиною знань. Не маю жодних сумнівів: я обрала професію, яку дуже люблю, пишаюся нею. Я – учитель.